Олександрівський навчально-виховний комплекс №3 - дошкільний виховний заклад

Герб Олександрівського НВК №3

Опис герба

 У золотому (жовтому) полі по центру розміщена чорна учнівська ручка з пером, зліва від котрої приєднане зелене роздуте вітрило з накладеними иа нього шістьма срібними (білими) книгами у вигляді перевернутої догори ялинки, а справа впирається оранжевий півдиск сонця з відокремленими великими і малими променями, що чергуються, і накладеними на нього шістьма срібними (білими) книгами у вигляді перевернутої до гори ялинки. Над щитом - бурелет у вигляді гірлянди з лаврових гілок з вплетеними у двох місцях трьома червоними стрічками. Над бурелетом - золоте (жовте) стилізоване зображення будинку школи. Під щитом розташована золота (жовта) складена девізна стрічка з написом "Олександрівська ЗОШ І-ІІІ ст. №3" по центру і цифрами "19" і "36" по краях.

 Пояснення символіки герба

 Учнівська ручка символізує щасливе дитинство школярів, їх прагнення до оволодіння новим, незвіданим. Зелене вітрило несе учнів по безмежному морі знань. Дорогу пізнання освітлює сонце - символ життя і нескінченності буття, а значить і поколінь школярів. Дванадцять книжок символізують дванадцять класів, дванадцять кроків до знань.

 Золотий (жовтий) колір означає справедливість і великодушшя, що панують у школі, чорний - мудрість, зелений - надію на краще майбутнє після закінчення навчального закладу і радість від одержаних знань (це і колір символіки смт Олександріки, на землі якої розміщена школа), срібний - шляхетність, чистоту і цноту, притаманні учням школи. Оранжевий колір не належить до основних у гералбдиці - науці про герби. У контексті герба школи він символізує тепло сердець учнівського та педагогічного колективів школи.

 Прапор Олександрівського НВК№3

 Гімн Олександрівського НВК №3

Гімн Олександрівського НВК №3

 Стежина до третьої школи

 Історія Олександрівського НВК №3

Історія Олександрівської загальноосвітньої школи І—III ступенів № 3 розпочалася в далекому 1935 році, коли в містечко приїхав перший секретар Київського обласного комітету Комуністичної партії України Павло Петрович Постишев. Завітавши до вже старенького, але такого затишного приміщення, високий гість звернувся до дітей з запитанням: «Яке ваше заповітне бажання?» і почув у відповідь: «Хочемо навчатися в новій школі!».

На початку 40-х років XX ст. Олександрівка була невеликим містечком. У ньому було декілька освітніх закладів, серед яких вирізнялася середня школа, розташована на території цукрово¬го заводу, яка розміщувалася у будинку місцевого священика.

Так у дітей настало нове життя. Відразу після від'їзду гостя в центрі селища розпочалося будівництво. Учні були переповнені радістю за своє рідне містечко, сподівались, що

кожен день буде все кращим, життя цікавим та щасливим. На шкільній сцені для будівельників ставили цікаві концерти та виста¬ви старшокласники.

Учням хотілось якомога швидше сісти за нові парти в світлих просторих класах. Кожного дня вони по декілька разів прибігали до новобудови, щоб помилува¬тися, як виросла їхня школа, допомагали будівельникам. При клубі цукрозаводу була створена перша в районі піонерська організація, до якої входили учні середніх класів. Влітку, коли буді¬вельники споруджували нові шкільні приміщення, діти весело відпочивали у піонертаборі.

Хоча будівельні роботи у школі не були повністю завершені, але перший випуск було здійснено у 1936 році. Великим святом для всієї Олександрівки став літній день 1936 року, коли перші випускники вирушили у важку далеку дорогу самостійного дорослого життя. Школа по праву пи¬шається своїми вихованцями.

Першими вчителями Олександрівської середньої школи були відважні, розумні, шляхетні люди, які все тепло своїх сердець віддавали дітям. У ті дні, сповнені клопіткої праці, директором школи був Влас Кирилович Гончаренко. Обов'язки заступника директора з навчальної роботи виконувала Любов Парфенівна Городиська, талановитий учитель мови та літератури. Усі учні намагались добре навчатися, відмінними знаннями наближали ту щасливу мить, коли нова школа гостинно зустріне своїх вихованців.

Нову школу будували всім миром. Робітники цукрового заводу виходили на суботники та недільники, щоб своєю працею наблизити той радісний день, коли діти сядуть за парти в нових світлих класах. Швидко було зведено стіни. На одній з них зберігся напис «1936».

«На пустирі, де ріс бур'ян, на очах почала виростати наша рідна школа, де згодом ми навчалися, проводили багато свого вільного часу, якій віддали кращі роки життя» (Із спогадів В. С. Масляної, вчителя природознавства).